Кодеин Purple Drank
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Ох, братаны, здорово вас всех видеть! Ну че, батян, заводимся, уносимся отсель, а?
Я расскажу вам, как я купил закладки, с ними убивался и разводил на хоровод всю эту серую жизнь. Меня зовут Шурик, и мне всего 19 лет. Живу я в таком вот обычном городишке, а кайфовать мне нужно, как воздух. Но не обычными штуками я довольствовался, нет, это не про меня. Я гопник, я наркоманский гопник, но крутой, ага.
Один раз, в стены ночи и безумия, я решил погрузиться в мир марихуаны, ай-да-да. Думал, покурю, и буду бегать по лужам босиком, как в детстве. Эй, а вы знаете, что наркотики - это отстой?
Но делим на ноль эту размышлялку и расскажу вам, как я купил свою первую закладку. Было это в том самом подворотне, где обитают обдолбыши в продаже наркоты, аха-ха. Подошел я к одному такому типу, в душе был немного нервничаю, но мне нужно было получить свою порцию марихуанки, ай-да-да. Закрутился я туда-сюда, да так, что легаши даже не заметили меня.
Смотрю я на этого обдолбыша, он ко мне улыбается, и говорит: "Че, ай-да-да, купить хочешь?" А я, вот такой отвечаю ему: "Да, братан, накурить хочется, надоел этот скукотище-то!" Тут он смотрит на меня, и говорит: "Ща покажу, что у меня есть!" Расправил он свое плащик, и оттуда показался пакетик с кодеином. Я аж в шоке был, думал, что я такого не увижу. Но решил не холодеть, взял я этот пакетик, отдал ему пару сотен, и пошел оттуда, довольный как слон. Все легкая и чистая. Ну вот, ай-да-да, я купил свой первый кодеин! Теперь начнется наша история с весельем и кайфом, а? А теперь про бег по лужам. Братва, ты знаешь, как это круто - ощущать себя ребенком, пока ты наркоту колешь, ай-да-да. Бежишь ты, улавливаешь запах дождя и весны, и не замечаешь своих наркоманских проблем. Я взял свой закладку, закурил и пошел по улицам этого района. Летним дождем он меня окатывал, а я наслаждался каждой пушистой каплей, обнимал меня этот запах свежести, ай-да-да. Ах, эти наркотические галлюцинации, как я их люблю! Бегаю я, босиком промокая насквозь, и все вижу в красках и оттенках. Как прекрасно это - ощущать детство в себе, независимо от того, сколько тебе лет. Убираюсь я в парк, сажусь на скамейку и смотрю на мир. Я вижу деревья, всколыхнутые дождем, и качаются они, как в танце, ай-да-да. Я вижу детей, играющих под дождевыми струями, и смех их наполняет сердце радостью. Мне хочется присоединиться, бегать вместе с ними, но я знаю, что мое место среди наркоманов, ай-да-да. Вот так, братва, я бегал по лужам, обдолбанный и счастливый. Я возвращался в детство, когда все было легко и прекрасно. Все было бы хорошо, если бы не эти легаши, которые решили меня достать. Они знали, что я уносился отсель, и решили провернуть облаву на нас, наркоманов. Куча полицейских разом ворвалась в нашу квартиру, и вся идиллия рухнула, ай-да-да. Пришли они с этими своими запавшими глазищами, и почти разорвали наши святыни на чистое место. Все закончилось, и я вновь оказался в реальности, где наркота - это проблема, а не опиум для народа. Вот так, ребята, закончилась моя история о кодеине и беге по лужам. Как жаль, что все хорошее имеет свой конец, ай-да-да. Но я не жалею о том, что пережил, ведь это было круто, это был мой кайф, моя маленькая марихуанка.
